У Альберта Ейнштейна якось запитали про те, яким засобам розумової діяльності він віддає перевагу: образам, словам або символам?
Ейнштейн відповів, що ніколи не надавав великого значення словам чи символам. Він думав у візуальних образах. І після того, як в цих образах він отримував рішення, перед ним поставало вже більш легке завдання - перевести знайдене рішення в слова або символи…
Дійсно, ми сприймаємо світ через образи. Такими нас створила природа. Візуальний чинник створює в підсвідомості своєрідний емоційний фон, резонанс, який і визначає пріоритети запам'ятовування і силу впливу вибіркової інформації.
Саме тому на початку XX століття в США, коли кількість компаній, що працювали в одній сфері, критично зросла, і стала актуальною проблема їх ідентифікації, виникла айдентика.
Айдентика - це візуальна основа будь-якого бізнесу, його обличчя. Все, що пов'язано з ідентифікацією тієї чи іншої торгової марки серед інших, називається айдентикою. Фірмовий стиль, логотип - це елементи системи розпізнавання компанії на ринку. Завдяки таким фундаментально необхідним речам, виражається напрямок діяльності компанії, суть її концепції та ставлення до клієнтів. Іншими словами, айдентика - це те, що робить компанію не схожою на інші.
ЛОГОТИП - перший і найголовніший компонент фірмового стилю компанії. Це не просто атрибут або «значок», який належить мати кожній компанії. Логотип - це концепція компанії, втілена в візуальний образ.
Логотип нашої компанії, який Ви можете спостерігати у лівому верхньому куті кожної сторінки цього сайту, представляє собою комбінований знак.
Словесну частину цього знаку складає назва нашої компанії: «Правнича компанія «Юрінновація». До речі, відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 111179 від 25 серпня 2009 року словесне позначення «ЮРІННОВАЦІЯ JURINNOVATION» є знаком для товарів і послуг, власником якого є наша компанія.
В зображувальній частині логотипу компанії кидається в очі перш за все графічне зображення дирижаблю.
Яке відношення має дирижабль до юридичної компанії? Ця компанія – туристична? Вони спеціалізуються на юридичному обслуговуванні туристів?
Можливо, саме такі думки виникають у людей, які вперше бачать цей логотип. Проте все трохи глибше. Зображення дирижаблю в основі нашого логотипу та в цілому корпоративного стилю тісно пов’язане з семантикою назви нашої компанії та її філософською концепцією.
Зокрема, виходячи з того, що поняття інновації тісно пов'язане з поняттям нововведення (винахід, відкриття), а метою нововведень є підвищення ефективності, економічності, якості, задоволеності клієнтів організації, поняття інновації можна ототожнювати з дирижаблем як певним символом інноваційного розвитку.
Який зв'язок між дирижаблем та інноваційним розвитком?
«…Більшість чайок не прагне дізнатися про політ нічого крім самого необхідного: як долетіти від берега до їжі і повернутися назад. Для більшості чайок головне - їжа, а не політ. Найбільше на світі Джонатан Лівінгстон любив літати…» - уривок з твору Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон».
Політ. Напевно, що саме з польотом перш за все асоціюється креативність, творчість, тобто те, що є основою інновацій. Для того, щоб створити щось нове, необхідно звільнитись від кайданів та вийти за традиційні межі. Для людини, яка «не створена літати» – це піднятися над землею у польоті.
Як відомо, історія повітроплавання людини розпочалася саме з польотів на повітряних кулях – аеростатах. А що таке дирижабль? Це керований аеростат з двигуном. Карлсон на таке питання відповів би: «Я не просто привид! Я найперший привид з моторчиком»…
Отже й маємо асоціативний зв'язок між дирижаблем та інноваційним розвитком. Дирижабль – не тільки по суті перший літальний апарат, це й перший крок у вдосконаленні першого літального апарату з інноваційними цілями: підвищення його ефективності, економічності та якості…
Наступні історичні факти підтверджують «інноваційність» дирижаблю:
У 1784 р. французький лейтенант інженерних військ Жан-батіст Марі Менье опублікував інноваційний в порівнянні з повітряними кулями проект аеростату, який назвав «дирижаблем» (від фран. dirigeable – керований). Від повітряних куль дирижабль відрізнявся аеродинамічною веретеноподібною формою і розташованим ззаду гвинтом, який з часом стали називати пропелером (лат. propello - гоню, штовхаю вперед).
Перший політ на дирижаблі був здійснений 24 вересня 1852 р. Політ був здійснений завдяки інноваційному паровому двигуну конструкції паровозного механіка Анрі Жіффара. Через відсутність двигунів для дирижаблів перший політ дирижабля став можливий лише через майже 70 років з моменту винайдення дирижабля у 1783 р.
У 1866 р. адмірал російського флоту Микола Михайлович Соковнін опублікував креслення дирижабля, який наводився в рух (або приводився в дію) реактивним струменем засмоктуваного насосом і повітря, що викидалося з сопла. При цьому машина, що мала форму симетричної півсфери, міняла напрям польоту також за рахунок реактивного керма.
У 1872 р. австрієць Пауль Генлейн зробив наступний інноваційний крок в дирижаблебудуванні. Він побудував перший дирижабль, що приводився в дію чотирициліндровим двигуном внутрішнього згоряння.
У 1884 р. у Франції брати Гастон і Альфред Тіссандье здійснили перший політ на дирижаблі з електричним двигуном. Крім того, на цей дирижабль в носовій частині був встановлений гвинт, який не штовхав як раніше, а тягнув дирижабль вперед. Завдяки цьому вдалося підвищити як маневреність, так і швидкість дирижабля.
У 1887 році великий російський вчений Костянтин Едуардович Циолковський запропонував революційний на ті часи проект суцільнометалевого безкаркасного дирижабля, який завдяки своєму великому об'єму дозволяв підіймати в повітря вантажі величезної маси.
У 1900 році на арену дирижаблебудування вийшов знаменитий граф Фердинанд фон Цепелін, який відібрав для побудови дирижаблів самі інноваційні ідеї того часу: алюмінієвий корпус, секціоноване (або секційне) розміщення водню в балонах, що не сполучаються або не з’єднуються тощо.
Інноваційний розвиток був присутній не лише в конструкції дирижаблів, але і в тому, чим вони наповнювалися. Із самого початку використовувався дешевий, але дуже вибухонебезпечний водень. Пізніше стали застосовувати інертний, але дуже дорогий гелій. Потім стали використовувати так званий блаугаз, складну хімічну сполуку, до складу якої входили етилен, метилен, пропилен, бутилен, водень і етан. Зараз розробляються проекти по використанню в дирижаблях вакууму і несправедливо забутого нагрітого повітря.
У 60-х роках група київських учених і інженерів - Р. Гохман, І. Спіцин, Л. Константінов, Г. Вайнштейн і А. Полянкер – розробили проект нового вигляду екологічно чистого джерела електроенергії з використанням стійких повітряних потоків у високих шарах тропосфери. Суть цього проекту полягає в тому, що з дирижабля, скомпонованого повітряною турбіною і електрогенератором, електроенергія передаватиметься по спеціальному тросу-кабелю на наземну підстанцію.
Американська компанія JP Aerospace готує до випробувань гігантський V-подібний 53-метровий дирижабль «Ascender». У разі успішних випробувань буде побудований ще більший, 3-километровий, V-подібний дирижабль стратосферного призначення. Головними перевагами цього проекту є низька вартість (Ascender коштує 500 тисяч доларів - менше ніж розвідувальний літак), а також їх висока вантажопідйомність і здатність довго знаходитися у польоті. Крім того, на 30-50-километрової висоті дирижабль буде практично невразливий для атак із землі. Дирижабль поєднуватиме в собі переваги супутника і літака-розвідника і при цьому буде позбавлений недоліків і того і іншого.
Фахівці НАСА розробляють проект пілотованого дирижабля «Аерокрафт», який є гідродирижаблем, здатним при необхідності триматися на поверхні води. Літати «Аерокрафт» буде в основному над океанськими просторами, перевозячи вантажі і пасажирів швидше, ніж морські судна, і дешевше, ніж літаки. Причому на борту дирижабля пасажирам надаватимуться такі ж зручності, як і на комфортабельному океанському лайнері…